Вініловий диск Metallica: Master Of Puppets -Remast

Вініловий диск Metallica: Master Of Puppets -Remast

Master of Puppets (з англ. «Ляльковод») — третій студійний альбом американської треш-метал-групи Metallica, випущений 3 березня 1986 на лейблі Elektra Records. Робота над платівкою проходила у Копенгагені у студії Sweet Silence Studios під керівництвом продюсера Флеммінга Расмуссена. Master of Puppets — останній альбом гурту, в записі якого брав участь бас-гітарист Кліфф Бертон, який трагічно загинув під час гастролей музикантів у Швеції. Лонгплей дістався 29-го місця в чарті Billboard і став першим альбомом у жанрі треш-метал, який був відзначений «платиновим» сертифікатом. Загалом продаж альбому в США становить понад 6 мільйонів екземплярів.

Master of Puppets був високо оцінений критиками і включається до багатьох рейтингів найкращих записів усіх часів. Ряд публіцистів особливо відзначали такі компоненти платівки, як музичний драйв, віртуозність виконання та глибина політизованих текстів. Лонгплей вважається наріжною роботою групи у 1980-х та одним із найвпливовіших альбомів хеві-металу. Критики називають його вихід однією з причин загального зростання інтересу публіки до цього напряму. Багато музикантів записували кавер-версії на пісні з цього альбому, також було випущено кілька триб'ютів. У 2016 році запис був відзначений як «культурно, історично та естетично значущий» та внесений до Національного реєстру Бібліотеки Конгресу США.

По ходу запису платівки група багато експериментувала та використала досвід та напрацювання попередніх двох дисків, музиканти вдосконалювали й індивідуальну майстерність. Згодом група відмовилася від агресивного промоції альбому, зробивши ставку на інтенсивне багатомісячне турне, в американській частині якого виступала зокрема на розігріві у Оззі Осборна. У розпал гастролей група змушена була скасувати європейську частину турне через загибель Кліффа Бертона. Музиканти повернулися до Лос-Анджелеса і провели проби нового басиста, обравши Джейсона Ньюстеда. У 2006 році гурт неодноразово виконував альбом цілком, що було приурочено до ювілею запису.

Для Master of Puppets характерні динамічна музика та багатошарові аранжування. Група вивела процес запису та твору на новий рівень, ускладнивши структуру пісень та техніку їх виконання порівняно з матеріалом своїх перших альбомів. Як і Ride the Lightning, Master of Puppets слід певній послідовності треків: обидва відкриваються швидкою піснею з акустичним вступом, за якою слідує велика композиція, а на четвертому місці в списку треків стоїть балада. Однак, хоча ці альбоми мають схожу структуру, музика Master of Puppets глибша і епічне, виділяючись складними ритмами та філігранними гітарними соло. За словами письменника Джоела Макайвера, Master of Puppets задав нову планку важкості та складності у треш-металі, продемонструвавши атмосферні, ювелірно виконані композиції. Вокал Хетфілда еволюціонував від хрипкого крику перших двох альбомів до глибшого, впевненішого, але все ж таки агресивного стилю. Тематика пісень лонгплею торкається питань контролю та зловживання владою. Тексти описують наслідки відчуження, утиски та почуття безпорадності. У період твори музики та аранжувань групі дуже знадобилася класична музична освіта Бертона та її розуміння гармонії.

«Battery» присвячена людському гніву, її назва відсилає до терміну «assault and battery» (з англ.  -«рукоприкладство»). На думку деяких критиків, назва пісні означає артилерійську батарею, і вони інтерпретують її як епос про військову тактику від імені агресора, який уособлює руйнування. Композиція починається з багатошарових пасажів на акустичних гітарах у басовому діапазоні, до яких потім додається «стіна» спотворених електрогітар. Після цього мелодія переростає в швидкі, агресивні рифи з ритмом, що галопує, і пауер-акордами, що переходять в спотворені мінорні терції. Хетфілд написав цей риф, імпровізуючи під час відпочинку в Лондоні.

«Master of Puppets» складається з кількох рифів з непарним розміром та чистої секції в середині для мелодійного гітарного соло. Структурно композиція нагадує трек The Four Horsemen з першого альбому групи: два послідовні куплети з приспівом змінюються довгою інтерлюдією, що переходить до ще однієї зв'язки куплет/приспів. Початкова та передкуплетна секції містять швидкі хроматичні даунстрок-рифи в темпі 220 ударів на хвилину. Поступово монотонний восьминотний риф, що звучить у перших куплетах стає інтенсивнішим, перетворюючись на розмір 5/8 з наголосом на четверту частку. Після другого приспіву слідує довга інтерлюдія, що починається з арпеджіо, що чисто звучить, на тлі якого звучить мелодійне соло Хетфілда; поступово рифи стають більш спотвореними та важкими, потім вступає Хемметт з більш віртуозним соло, після нього пісня повертається до основного куплету. У фіналі треку звучить зловісний сміх. Пісня розповідає про залежність від кокаїну — на той час табуйовану тему.

"The Thing That Should Not Be". Сюжет пісні навіяний творами Г. Ф. Лавкрафта про Ктулху і зокрема розповіддю «Тінь над Іннсмутом», головний герой якого бореться проти потойбіччя. Вона вважається найважчою композицією альбому. Відповідно до задуму музикантів, її основний риф повинен передавати рев чудовиська, що повзе до моря. Звучання пісні - знижений гітарний лад, що створює тягучу та депресивну атмосферу - відображає вплив музики Black Sabbath.

"Welcome Home (Sanitarium)". Зміст четвертого треку натхнен романом Кена Кізі «Пролітаючи над гніздом зозулі» і розповідає про почуття пацієнта, несправедливо ув'язненого до палати психіатричної лікарні. Композицію відкривають чисті одиночні гітарні ноти та флажолети. Арпеджіо основного рифу виконується по черзі у розмірах 4/4 та 6/4. Структура пісні є чергуванням чистого гітарного звучання в куплетах і спотворених, важких рифів у приспівах, з агресивним крещендо у фіналі пісні.

"Disposable Heroes" - антивоєнна пісня про молодого солдата, доля якого перебуває у владі начальства. Темп пісні дорівнює 220 ударам за хвилину, що робить її однією з найдинамічніших композицій альбому. Гітарні пасажі наприкінці кожного куплету відсилають, за задумом Хемметта, музики з військових фільмів.

"Leper Messiah". Багата синкопованими рифами пісня підносилася групою як виклик лицемірству телевангелізму, який набирав популярності у 1980-ті роки. Пісня описує як добровільно стають сліпими релігійними фанатиками, які бездумно виконують будь-які наказы. Назва "Leper Messiah" була взята з тексту пісні Девіда Боуї "Ziggy Stardust" . У її мелодії звучать середньотемпові (136 ударів на хвилину) рифи, які в приспіві змінюються хроматичним риффом, що низходить; мелодія досягає свого апогею в середині пісні - її темп зростає до 184 ударів за хвилину. Кульмінацією цього динамічного сегменту є фінал у вигляді восьми вигуків «Lie!» (з англ. — «Брехня!»), останній з яких перетворюється на спотворений крик.

"Orion". Сьомий трек є багаточастковою інструментальною композицією, вона починається з басової секції, пропущеної через ефекти таким чином, щоб нагадувати оркестрове звучання. У центральній частині треку звучать середньотемпові гітарні рифи та соло на бас-гітарі. У фіналі темп композиції пришвидшується, після чого музика плавно затихає. Кліфф Бертон грав центральну роль у творі цього треку - крім початкової частини та басового соло, він придумав аранжування в центральній частині та гітарні гармонії.

"Damage, Inc.". Тематика фінальної композиції стосується проблеми безглуздого насильства та безадресних репресій. Її мелодія починається серією зворотних акордів Бертона, заснованих на хоральній прелюдії Баха «Прийди, найсолодша смерть» . Після цього ритм пісні прискорюється і починає звучати басовий гітарний риф у тональності мі-мажор, за словами Хемметта, натхненний музикою гурту Deep Purple.

Характеристики:

Кількість носіїв: 1 (LP)

Жанри: Heavy Metal

Дата релізу: 31.10.2016

Лейбл: Universal

Додатково: 180 Gram Audiophile Vinyl

Виробництво: Europe

Трек-лист:

A1. Battery

A2. Master Of Puppets

A3. The Thing That Should Not Be

A4. Welcome Home (Sanitarium)

B1. Disposable Heroes

B2. Leper Messiah

B3. Orion (Instrumental)

B4. Damage, Inc.